Охорона вважала Брежнєва «ризиковою» людиною. За роки правління він міг загинути не один раз. І фактом свого життєвого і політичного довголіття генсек багато в чому зобов’язаний начальнику особистої охорони – Олександру Рябенко. Останні спогади проливають світло на життя «дорогого Леоніда Ілліча» і роботу його охоронців.
З водія в охоронці
Перша зустріч Леоніда Брежнєва і його майбутнього начальника особистої охорони Олександра Рябенко відбулася в 1938 році, коли останній став водієм одного з працівників Дніпропетровського обкому КПРС. Неважко здогадатися, що їм якраз і був майбутній генсек. Війна розлучила Рябенко і Брежнєва, щоб, здавалося б, їх шляху в подальшому більше не перетнулися – занадто велика була соціальна прірва між капітаном і генерал-майором.
Але, повернувшись після війни на партійну роботу, Брежнєв сам наказав розшукати свого колишня водія. Олександра знашли через генерала Грушевського, у которого той деякий час служив помічником. Уже в кінці сорокових Рябенко став начальником охорони первого секретаря Дніпропетровського обкому партії, а з України послідував за Брежнєвим в Молдавію, а потім – до Москви. Там він разом з шефом брав участь в арешті Берії, допомогав Хрущову прийти до влади та зберегти її, а в 1964 році підтримав Брежнєва в організованому ним перевороті проти Микити Сергійовича.
«Ризиковий» генсек
Для багатьох прихід Брежнєва до влади здавався тимчасовим. Але Леонід Ілліч зарекомендував себе далекоглядним і розумним політиком. Втім, політична розсудливість точно не поширювалася на особисте життя, що доставляло Рябенко чимало клопоту. Як пише Федір Раззаков в книзі «За чиєю спиною ховається президент?», Брежнєв часто лихачив за кермом і кілька разів опинявся буквально на волосок від загибелі. Але ні в одній з небезпечних ситуацій генсек не постраждав.
Помічник Рябенко, Володимир Медведєв, розповідав про випадок, що стався з Леонідом Іллічем на полюванні. Той підстрелив кабана з вишки і попрямував до трофею. Коли до туші залишалося кілька кроків, кабан раптово прийшов до тями, піднявся і кинувся на Брежнєва. Всі, в тому числі й охорона, остовпіли, від неминучих травм генсека врятував єгер, який встиг зреагувати, двічі вистріливши в звіра. Злякавшись шуму, поранений кабан втік в ліс.
Озброєнні аквалангісти-підводники
Не обійшлося без неприємностей і в ще одному хобі генсека – плаванні. Відпочиваючи в Криму, Брежнєв міг годинами не вилазити з моря. І хоча плавав генсек дуже добре, для Рябенко і Медведєва це завжди були стресові ситуації. Тим більше, що яскравим прикладом неприпустимої безпечності була загибель прем’єр-міністра Австралії Гарольда Холта в 1967 році, якого накрило хвилею під час купання, а після його тіло так і не знайшли. Тому Брежнєва в його запливах завжди супроводжував Медведєв з ще одним охоронцем, човен з аквалангістами-підводниками і озброєна охорона на катері, де крім водолазів знаходився лікар-реаніматолог.
Втім, незважаючи на посилені заходи безпеки, проколи все ж траплялися. Так, одного разу Брежнєв потрапив у сильну течію, і його разом з охоронцями віднесло далеко від берега. На щастя все закінчилося благополучно: чоловіки зуміли вибратися на берег, правда, достатньо далеко від зони, що охоронялась, і повернулися на дачу пішки. А одного разу, на територію дачі припливла незнайома жінка. Вона зуміла пробратися туди в темний час доби, провівши півночі в воді. Правда, ніякого злого умислу у неї не було – вона хотіла через особисте звернення отримати квартиру, якої не могла добитися у місцевих чиновників. Брежнєв з плавчихою поспілкувався і з квартирою допоміг.