З НАГОДИ ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Тридцять другий День народження України. Важко не визнати, що цей, здавалося б, урочистий день у сучасних реаліях зовсім не асоціюється з радісним тріумфуванням і святковими настроями. Наша країна йде тернистим, але усвідомленим шляхом затвердження єдиної нації, борючись не тільки за власну ідентичність, але й за право існування.

За наш суверенітет ми продовжуємо щодня платити надвисоку ціну життям рідних і друзів, зламаними долями їх сімей і кожного, до кого в ніч на 24 лютого повномасштабна війна нахабно і непрошено ступила на поріг. 

Як говорить народна приказка: “Ти його – за двері, а воно – у вікно лізе”. Та ми й самі бачимо, що опускати руки дуже й дуже зарано. Як і писати гучні вітальні промови. 

Натомість вшануймо пам’ять наших колег – Івана Зюгана, Сергія Мойси та Сергія Данилюка – рушійної сили Федерації,   які відлетіли у вічність з самісінького поля бою. Історія їх загибелі – героїчний і яскравий сюжет для художнього твору, поезії та щирої пісні… Вони були найдостойнішими серед нас у земному житті, такою ж збережемо пам’ять про них. 

Подякуймо всім нашим захисникам – за подвиг, який вони щиро та впевнено роблять прямо зараз. Звернімося до них у своїх думах, згадаймо в молитвах.  

Тебе, Україно!

З Днем народження.

Перемоги, відновлення територіальної цілісності, та високого рівня життя для всіх українців! Хай підростаюче та майбутнє покоління нашої неньки завжди пишаються своєю Батьківщиною, а зірка свободи та миру завжди освітлює шлях нашої країни!