Автор тексту: Килимчук О. Ю., клуб активного відпочинку та розваг «48 паралель», член Федерації спортивного туризму Кривого Рогу.
Минулими вихідними відбулася перша у своєму роді екскурсія індустріальним Кривбасом для членів Федерації тілоохоронців Дніпропетровської області, за ініціативи її голови – Бухановського Олександра Миколайовича.
Учасники ознайомилися з історією появи Кривого Рогу як населеного пункту, та його становлення як великого гірничопромислового та металургійного центру. Ключова роль була відведена багатству корисних копалин регіону, в різних проявах: від натуральних виходів скель уздовж річок і геологічних експозицій у парку, до кар’єрів, що відпрацьовуються, відвалів і посттехногенних ландшафтів, створених внаслідок їх видобутку.
Маршрут розпочався у самому «серці» Кривого Рогу, біля перехрестя вулиці Святомиколаївської з проспектом Поштовим, яким здавна проходив відомий Кізикірменський шлях, яким ще козаки й не тільки користувалися, прямуючи до Криму. Само собою, вздовж шляху розташовувалися козацькі зимівники та поштові станції, однією з яких, у 1775 році стала «Кривий Ріг», біля злиття рік Інгульця з Саксаганью.
Зрозуміло, пошту потрібно було комусь возити, та й Святомиколаївська церква побудована ще до заснування станції, проте перша офіційна згадка про Кривий Ріг, відноситься до 1775 року, а ось сама назва – пов’язана була вже з досі існуючим поняттям «кривий ріг», утвореним при злитті двох річок. Ось туди ми й попрямували: вкотре помилуватися красою природних та садово-паркових пейзажів, тільки вже з історичного ракурсу.
Парк Федора Мершавцева мальовничо розташувався вздовж Інгульця та Старої Саксагані, маючи майже 100-річну історію, відому «візитну картку» міста – човнову станцію і, що також важливо для тематики екскурсії – геологічний скансен (музей просто неба). Тут учасники екскурсії на власні очі побачили, які види залізних руд добуваються на кар’єрах гірничозбагачувальних комбінатів (ГЗК) Кривого Рогу.
Після ознайомчого екскурсу з витоками міста та складовими багатства його надр, ми вирушили до витоків зародження гірничодобувної індустрії – старопромислових районів, де руди почали добувати ще наприкінці ХІХ століття. Зокрема, ми побачили, як виглядали перші кар’єри, і навіть зайшли до розвідувально-добичної штольні, зі слідами видобутку більш ніж 100-річної давності. Тут же добре збереглися і природні виходи скель на поверхню, об’єднані в геологічну пам’ятку природи – «Сланцеві» Скелі.
Від епохи дореволюційної «залізної лихоманки», переміщуємося до епохи Радянської індустріалізації, де вже спостерігаємо результати видобутку залізняку протягом кількох десятиліть. Так, на схилах більш ніж 200-метрового кар’єру ЦГЗК №2, в режимі актуального часу спостерігається картина формування прихиленого відвалу окислених руд, де кожен ківш екскаватора або причіп БелАЗа, додає різноманітності кольоровій гамі схилів, оскільки кожна порція руди – по особливому окислюється, що і дає різні відтінки. З боку все це має вигляд масштабного техногенного і водночас барвистого видовища.
Вивчаючи копальні Кривбасу, не слід забувати і про нерудні корисні копалини регіону, чималу частину яких, займають граніти. Так, у межах Кривого Рогу, не рахуючи околиць, розташувалися два затоплені кар’єри з видобутку сірих гранітів, які вже давно перетворилися на антропогенні озера, що живуть за природним розпорядком, але створені людиною. Тут все ще спостерігається поповнення води, а дерева та чагарники-піонери їх схилів поступово ховаються під водою. Між затопленою рослинності та камінням снує риба, а в літній період, тут охоче купаються місцеві жителі, іноді і аквалангісти, для яких період року вже не має значення.
Відомо, що крім кар’єрів, Кривбас славиться і своїми шахтами. Потрапити до робочої чи тим більше – відпрацьованої шахти, завдання не легке, як у бюрократичному, так і в технічному сенсах. Проте екскурсанти в наш час можуть «з першого ряду» спостерігати за масштабними «проекціями» підземних виробок на земну поверхню. Йдеться про 26 (!) провальних зон, де спостерігаються в основному гігантських розмірів провальні воронки, утворені внаслідок погашення пустот видобувних камер шахтних горизонтів.
Найглибша з них – 250 метрів, а найдовший ланцюжок з’єднаних між собою провалів, становить рівно кілометр! Це криворізький ексклюзив. Багато туристів, навіть з-за кордону, їдуть до Кривого Рогу, щоб побачити саме це, але далеко не всі жителі міста знають про їхнє існування і тим більше – розташування та шляхи підходу. Воно й не дивно, адже більшість із них розташовані в історичних гірничопромислових районах, які по суті перетворилися на «зону відчуження».
Фінішна точка маршруту знову привела нас до витоків, тільки цього разу – природних: тих самих скель, які спостерігав уздовж річки Інгулець академік Василь Федорович Зуєв, далекого 1781 року… Примітно, що через 100 років після їх відкриття криворізькі руди почали добувати вже стараннями іншого визначного діяча – Олександра Миколайовича Поля. З того часу масштаби видобутку стали всесвітньо відомими, а сам регіон – невпізнанно змінився. І лише небагато місць, на кшталт «Скал МОПРу», демонструють як тут все було ще до початку…
Тут ми і розташувалися, з багаттям, над річкою, підбиваючи підсумки екскурсії, ділючись враженнями та планами на майбутнє.
Ця екскурсія показала, який туристичний потенціал мають наші рідні краї, і дала розуміння комплексного історичного зв’язку колишніх подій та геологічних передумов із нинішньою картиною природного та урба-ландшафту.
Подібні тури відіграють важливу роль не тільки у пізнанні, відкритті, десь і ностальгії щодо регіону проживання та роботи, а й у спілкуванні між людьми, які в ритмі справ, можливо, не часто перетинаються, а тим паче всі разом. Тут же вони мають можливість відпочити і поспілкуватися в неформальній обстановці. Також, заглядаючи у майбутнє, подібні корпоративні тури не обмежуються лише Кривим Рогом. На околицях міста є безліч цікавих місць, в яких можна влаштовувати як відпочинок (і релаксового, і екстрим-формату), так і виїзні на день або кілька…