У наслідок зіткнення з вантажівкою пішов з життя майстер спорту з багатоборства тілоохоронців, бодігард Олександр Кошик. Трагедія відбулася 1 грудня рано вранці, коли сонце ще не осяяло ранок, що став для нього останнім. Олександр саме повертався з роботи додому. На даний час обставини події з’ясовуються співробітниками поліції та слідчим з ДТП.
Олександру Кошику було 42 роки. Все своє життя він присвятив роботі у сфері забезпечення безпеки. Служив у морській піхоті, після – у спецпідрозділі Управління боротьби з організованою злочинністю. Працював у Департаменті безпеки УКРСИББАНКУ. Професійно займався боксом.
З 2005 по 2007 роки Олександр у складі команди бодігардів УКРСИББАНКУ, з якої взяла початок наша Федерація, тричі посідав призові місця у професійних змаганнях національних рівнів, здобув звання майстра спорту з багатоборства тілоохоронців. Тоді ж й відбувся черговий стрибок у професії – Олександра запросили в УДО України. «Саньок, – так по-дружньому його називає Дмитро Романюк, разом з яким вони брали участь у змаганнях, – був вже цікавий мені тому, що в далекому 2005-му, коли ми познайомилися, він був нетиповим вегетаріанцем. При тому, що не їв м’яса, мав міцну статуру. Життєрадісний, веселий, зі своїми непохитними поглядами на світ, на ситуацію, оригінальним почуттям гумору. Своєю особистістю він гармонічно доповнив нашу команду: гарно стріляв, розумно поводився зі зброєю, вмів виконувати команди та працювати на результат». Навіть після 14 років Дмитро та Олександр підтримували зв’язок. В останнє зустрічались у Києві на змаганнях зі стрільби з пістолету.
Останні роки Олександр працював в приватній особистій охороні. Був одруженим, понад все любив свою родину – пишався своїми дітьми, дружиною, цінував дружбу – його дім завжди був відкритий для друзів.
Члени та партнери Федерації тілоохоронців Дніпропетровської області висловлюють щирі співчуття з приводу передчасної смерті Олександра та у цей важкий час низько схиляють голову у скорботі.
Нехай добрий, світлий спомин про Олександра назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, колег, усіх, хто його знав, любив та шанував.
Важко знайти слова втіхи, коли зупиняється серце близької людини, проте світлі спогади про тих, хто залишив по собі добрі справи та чесно прожив своє життя, завжди будуть сильніші, ніж смерть.
Поділяємо Ваші біль та горе. Вічна і світла пам’ять Олександру!