У ВР ЗАРЕЄСТРУВАЛИ ЧЕРГОВИЙ ЗАКОНОПРОЄКТ «ПРО ЦИВІЛЬНУ ЗБРОЮ ТА БОЄПРИПАСИ»

Автор: | 30.11.2020

АВТОР МАТЕРІАЛУ: UKRAINIAN MILITARY PAGES

Проєкт закону № 4335-1 «Про цивільну зброю та боєприпаси» є альтернативою раніше презентованому законопроєкту № 4335 від фракції «Слуга народу», який раніше розкритикував голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін.

Авторський колектив розробників альтернативного проєкту: Шараськін Андрій Андрійович – народний депутат України IХ скликання; Андрій Кримець – засновник Руху власників зброї «Твій голос вплине»; Сергій Кримець – засновник Руху власників зброї «Твій голос вплине»; Віталій Коломієць – адвокат, партнер адвокатського об’єднання «Ореховський та Коломієць»; Юрій Мінкін – юрист; Микола Ореховський – адвокат, партнер адвокатського об’єднання «Ореховський та Коломієць»; Герогій Учайкін – голова наглядової ради ВГО «Українська асоціація власників зброї»; Станіслав Шевченко – адвокат, партнер адвокатського об’єднання «Юргазенєрго»; Іван Чорний – адвокат, партнер адвокатського об’єднання «Головань і Партнери».

Головною метою ухвалення закону є законодавче врегулювання придбання, зберігання та використання зброї фізичними та юридичними особами. Норми проекту закону спрямовані, перш за все, на гарантування конституційного права громадян України на захист свого життя, здоров’я і власності та приведення у відповідність до Конституції нормативного регулювання цієї сфери суспільних відносин.

Крім того, Закон має впорядкувати вже наявні правовідносини у сфері обігу цивільної зброї, які до цього часу не врегульовані, або суперечливі, регламентувати та запровадити нові правовідносини, які сприятимуть розвитку громадянського суспільства, економіки та спорту, подоланню корупції, зменшенню кількості нелегальної зброї та поступового її виведення з тіньового обігу.

У пояснювальні записці до законопроєкту йдеться, що з огляду на існуючі загрози та небезпеки для громадян України, нагальною потребою є ухвалення законів, спрямованих на виконання статей 3, 27, 29, 30 Конституції України, у тому числі Закону, який врегульовує питання забезпечення громадянами захисту свого життя та здоров’я, а також життя та здоров’я навколишніх від злочинних посягань за допомогою вогнепальної зброї, а також приведення існуючого нормативного регулювання в питанні зброї у відповідність до норм Конституції.

Позаяк зброя є річчю матеріального світу, на яку поширюється право приватної власності. При цьому виключно законами України визначається правовий режим власності та засади підприємництва.

Вогнепальна зброя є найефективнішим засобом реалізації громадянами конституційного права на самозахист. Переважна більшість розвинених країн світу (усталених демократій) забезпечили таке право своїм громадянам, що сприяло зменшенню кількості насильницьких злочинів проти особи та злочинів проти власності. Світовими лідерами у володінні населенням вогнепальною зброєю є США, Швейцарія та Фінляндія з показником від 88 до 45 одиниць цивільної вогнепальної зброї на 100 осіб. В Україні цей показник становить 5,5 одиниць.

Досвід країн Балтії, Грузії та Молдови доводить, що забезпечення громадянам права на самозахист за допомогою цивільної вогнепальної зброї протягом року з моменту ухвалення відповідних законів знижує вуличну злочинність на 40–60%. Водночас введення жорстких правил і обмежень щодо володіння цивільною зброєю у Великій Британії призвело до стрімкого зростання кількості злочинів: на 88% злочинів з використанням насильства, на 101% озброєних пограбувань, на 105% зґвалтувань та на 24 % вбивств (зростання за 5 років).

На сьогодні обіг цивільної вогнепальної зброї законодавчо врегульовано спеціальними законами у всіх країнах Європи та у більшості пострадянських країн, обіг короткоствольної вогнепальної зброї дозволений у більшості країн Європи, зокрема, в Естонії, Латвії, Литві, Молдові, Білорусі.

Досвід вищезазначених країн засвідчує, що офіційно зареєстрована цивільна зброя використовується при вчиненні умисних злочинів менш ніж у 0,001% випадків від загальної кількості злочинів.

Зважаючи на те, що держава наразі не в змозі убезпечити своїх громадян від злочинних посягань, володіння громадянами вогнепальною зброєю буде визначальним стримувальним фактором для значної частини злочинців.

Крім того, вже сьогодні за інформацією МВС України громадяни легально володіють вогнепальною зброєю у загальній кількості близько 1,3 млн одиниць, а, за даними МВС України, протягом 2016 року було зафіксовано лише 69 випадків із використанням легальної зброї (включно з необережними поводженням та випадками застосування зброї для необхідної оборони), тобто 0,000056% від загальної кількості легальної вогнепальної зброї в Україні.

Разом з тим, за даними організації Small Arms Survey (Женева, Швейцарія), яка досліджує питання обігу нелегальної вогнепальної зброї у світі, в Україні в незареєстрованому обігу перебуває від 3 до 5 млн одиниць вогнепальної зброї.

Незважаючи на таку кількість зброї в обігу, ці правовідносини в країні досі не врегульовані жодним законом. Усі питання, пов’язані з обігом цивільної зброї, вирішуються виключно підзаконними нормативними актами МВС України та інших міністерств і відомств.

Постає питання притягнення до кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю за фактичної відсутності відповідного закону.

Цілком прогнозованою є ситуація, коли Україна буде змушена виплачувати значні компенсації особам, які постраждали внаслідок правового нігілізму прокуратури та судових органів.

Нормативні акти МВС України, що регламентують обіг вогнепальної зброї в державі, фактично дублюють основні положення колишнього радянського законодавства. Переважна більшість норм є тепер анахронізмом та не регламентує навіть усталених суспільних відносин у сфері обігу зброї. Так, дотепер відсутній єдиний державний реєстр власників зброї, не визначені правові підстави діяльності стрілецьких спортивних організацій, немає будь-якої класифікації сучасної зброї тощо.

Відсутня узгоджена термінологія та класифікація, що призводить, з одного боку, до вільного трактування і неузгодженості, а з другого – створює підґрунтя для зростання корупції у цій сфері.

Такий стан речей не може ані забезпечити нормальне врегулювання цих вже наявних суспільних відносин, ані гарантувати громадянам забезпечення їх конституційного права на захист.

Водночас необхідно врахувати, що зосередження всіх важелів впливу в руках одного органу виконавчої влади, як у цьому випадку у сфері МВС України, створює підґрунтя до розвитку бюрократизму та зростання корупції у сфері обігу цивільної зброї.

Брак правового забезпечення режиму контролю у сфері обігу вогнепальної зброї і бойових припасів, застарілість наявної нормативної бази не дозволяють громадянам ефективно та в законний спосіб реалізувати своє право на захист, а органам державної влади ефективно контролювати обіг цивільної зброї.

Така правова ситуація також заважає розвитку економічних відносин та розвитку стрілецького спорту в державі.