У суспільстві витає нескінченна кількість міфів та уявлень про професію охоронця. Розібратися, що з цього є правдою, а що – не зовсім, нам допоміг капітан команди з багатоборства тілоохороноців «Циклон», уповноважений експерт Федерації тілоохоронців, Павло Гайдученко.
Форма одягу охоронця на роботі – діловий костюм.
Звичайно, якщо ми говоримо про охорону чиновників вищих рангів та посадових осіб, які дотримуються певного «протоколу» заходу, то й охоронець буде одягнений відповідно. Але здебільшого це не так. Образ охоронця в костюмі та затемнених окулярах навіяний, швидше за все, сюжетами популярних фільмів. Насправді ж охоронець – це людина, яка має не виділятися з натовпу і, зрозуміло, не привертати увагу. І зовнішній вигляд тут відіграє першорядну роль. Посудіть самі: адже буде не доречно, якщо особа, що охороняється, йтиме в джинсах і светрі, а охоронець – у костюмі. Але можна розглянути інший випадок. Наприклад, банкетний захід, на якому особа, що охороняється, одягнена в класичний костюм. Відповідно і охоронець має бути одягнений у класику. Правило тут одне – охоронець повинен вписуватися в ситуацію, атмосферу, підлаштовуватися під VIP.
До речі, на цю тему є ще одна помилка – фізична форма. У суспільстві прийнято вважати, що охоронець має бути кримезним. Це не так. Він має бути, насамперед, мислячим, мати вищу освіту, ініціативний, стриманий, почуватися впевнено.
Обов’язковий атрибут “профі” – кобура з вогнепальною зброєю.
Не завжди. По-перше, згідно з нашим законодавством, охоронці не входять до кола осіб, яким дозволено отримувати в користування вогнепальну зброю. А по-друге, є заходи, на які зі зброєю не пускають. І їх достатня кількість.
Охоронець повинен уміти працювати руками та головою. Коли ми інструктуємо хлопців у Федерації, завжди акцентуємо увагу на тому, що зброя – це допоміжний інструмент.
Незалежно від фізичних навичок і професійної кваліфікації охоронець повинен знати, що застосування зброї – це крайній захід, якого потрібно намагатися уникнути.
Основний інструмент для охоронця – його мисляча голова та спритні руки. Олівцями, ручками, будь-якими іншими допоміжними засобами – професіонал повинен вміти захистити особу, що охороняється, за допомогою будь-яких підручних предметів.
Охоронці досить добре заробляють.
Професіонали у будь-якій справі мають гарний заробіток (посміхається). Але у випадку з більшістю охоронців і тими, кому, скажімо так, «не дуже» пощастило, про космічні заробітки не йдеться. І проблема тут далеко не у відсутності якісних пропозицій послуг особистої безпеки чи попиту на них.
Немає необхідної комунікації з потенційним клієнтом. Усі пропозиції на ринку послуг особистої охорони хаотичні. Велика кількість приватних фірм, які займаються охоронною діяльністю, не дають потрібний (якісний) продукт замовнику (особі, що охороняється). Професійні охоронці часто не потрібні не тому, що їхні послуги не потрібні, а тому, що вони не можуть «вийти» на клієнта. Ринок охорони – розпорошений, а особистої охорони – тим паче.
Наші партнери з ГО «Професійне об’єднання охоронців» наразі розробляють стандарт професії та єдиний реєстр тих, хто надає послуги особистої охорони. Дуже сподіваємося, що у них це вийде і незабаром ці документи внесуть ясність на ринку послуг охоронців.
Найкращі охоронці – у минулому професійні спортсмени-рукопашники.
Правильніше буде сказати, що більшість охоронців – люди зі спортивним минулим. І це не обов’язково рукопашний бій. Наприклад, наш заступник Голови Ради Федерації – Іларіон Валерійович займався водними видами спорту.
Спорт дає людині активний біоритм загалом. У професійних спортсменів чудово розвинена моторика, фізичні навички, м’язова пам’ять. Вони мають блискавичну реакцію, а найголовніше – силу волі до перемоги.
Охоронець знаходиться завжди в напрузі та очікуванні нападу. Його спосіб життя – це у будь-якому русі вміти відпрацювати умовні загрози.
Тому найголовніше – це спорт. Людина, яка досягла у якомусь виді спорту успіхів, матиме потяг до вдосконалення потім усе життя. Ця якість особливо важлива у професії охоронця. Адже якщо охоронець зупинився і не продовжує розвиватися, то це, скажімо так, – «мертвий» охоронець.
Оптимальний вік для охоронця – від 25 до 33 років.
Як правило, так і є. У середньому після 35-40 років кар’єра охоронця закінчується. Хоча, є й винятки, коли у 45 продовжують працювати охоронцями. Але це має бути велика самовіддача та розуміння, чого людина хоче.