ОЛЕКСАНДР БУХАНОВСЬКИЙ: ФТДО ПРАЦЮЄ НА ДВА ФРОНТИ – СЛАВИТЬ ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ ОБЛАСТЬ БАГАТОБОРЦЯМИ-ТІЛООХОРОНЦЯМИ ТА СВОЄЧАСНО РЕАГУЄ НА ЗАГРОЗИ

By | 26.11.2019

— У вересні в Києві відбувся чемпіонат світу з багатоборства тілоохоронців, який цьогоріч відвідала чимала делегація ФТДО. У чому причина зростання інтересу до спорту бодігардів, зокрема, серед регіональних охоронних організацій? Чи свідчить це про розвиток ринку особистої охорони в Дніпропетровській області сьогодні?

— Безперечно, сьогодні ми відзначаємо збільшення попиту на послуги безпеки. Це пов’язано, в першу чергу, з погіршенням криміногенної обстановки й економічного клімату в регіоні та в країні загалом. Щодо чисельності делегації ФТДО, то вона навряд відрізняється від щорічної. Цього року ми надіслали понад 50 запрошень на змагання службовцям держсектора, ТОП-менеджерам бізнесу та нашим партнерам зі сфери громадської діяльності. Змогли приїхати Олександр Завізіон – голова благодійного фонду «Сприяння розвитку спорту України»; представники комерційних структур, криворізького осередку Федерації: Сергій Данилюк – директор охоронного підприємства «Добра Справа», Олексій Абусов – виконавчий і Олександр Середенко – комерційний директор агентства безпеки «Камрат».

Ми щорічно запрошуємо наших друзів (особливо тих, хто безпосередньо не пов’язаний з особистою охороною) відвідати змагання, в першу чергу, для того, щоб зламати в їх головах стереотип про бодігарда, змістити його в бік правди. Оскільки досі він у багатьох асоціюється або з романтичним образом супермена, або з хамським здоровим «биком». А правда кардинально інша і доволі непогана. Багатоборці-охоронці, які приїжджають на змагання, це культурні, освічені люди різного віку, з різних державних і приватних структур. Але всі вони схожі в одному: їхня професія – захищати, а не бути донжуанами, фантазерами і т.д. Тому що сьогодні дуже багато людей, які в сфері охорони ніби й працюють, але по суті є звичайними мрійниками: або книжок начиталися, чи роликів надивилися, а реального уявлення про професію не мають. Ці люди і спотворюють уявлення про роботу бодігардів. Саме тому для мене основне завдання, яке нерозривно пов’язане з турнірами з багатоборства тілоохоронців, – це популяризація реального образу сучасного охоронця і уніфікованих стандартів цієї професії.

 

— З 2005 по 2013 роки ФТДО представляли виключно команди комерційних структур. Останні шість років організація готує команди переважно в кооперації з державними службами: йдеться про «Циклон», команди податкової міліції області. Чому так?

— Це обумовлено глобальними викликами: з 2005 по 2013 рік – розвиток багатоборства охоронців як спортивного напрямку. Ми все ще знаходилися під враженням від того, що в 2001 році Міністерство молоді та спорту визнало багатоборство охоронців видом спорту. І в 2006 році наша команда посіла друге місце, виборола срібні медалі, і згідно з положенням змагань учасники отримали звання майстрів спорту.

Це спонукало багатьох членів Федерації та українські профільні структури брати участь у змаганнях задля розвитку спорту. А здобутий досвід учасники потім переносили на профільні завдання, пов’язані з безпекою і охоронної фізосіб. І аж до 2013 року наш інтерес до змагань був виключно спортивним і професійним. А 2014-го в Україну прийшли нові загрози, через які того року змагання не проводились.

З 2015 року ми почали залучати команди державних структур. Вони мали фаховий інтерес: залучення наших кадрів для підготовки їхніх людей, а ми, зі свого боку, мали прагнення допомогти державним структурам, які на той час опинилися в не дуже хорошій ситуації.

 

Яку форму взаємин з партнерською структурою ви обираєте при підготовці команди?

— Нині ми залучаємо до співпраці різні структури. До 2014 року Федерація самостійно вирішувала усі питання, пов’язані з підготовкою та участю в змаганнях. Починаючи з 2015 року ми обрали для себе оптимальну модель підготовки команди на базі державної і приватної структури. При цьому учасники самостійно вирішують питання матеріально-технічного забезпечення, а ми надаємо адміністративний та кадровий ресурс. Така система виправдала себе: вже 13 років поспіль (ФТДО не брала участь у змаганнях у 2009 і 2014рр., – прим. ред.) наша область гідно представлена на чемпіонатах з багатоборства тілоохоронців України, Європи та світу.

Хочу відзначити ще одне наше досягнення, яке стало можливим саме завдяки співпраці ФТДО з партнерською структурою, – створення жіночої команди. Ми разом з Іларіоном Павловим, моїм заступником, ще у 2015-му почали мріяти про те, щоб зрештою Дніпропетровщину представляла і жіноча команда тілоохоронців. Зрештою минулоріч ми знайшли однодумця – Сергія Пенькова, керівника податкової міліції області. А цього року завдяки спільним зусиллям вдалося втілити цю ідею у життя! І на ХХІІ чемпіонаті України з багатоборства тілоохоронців Дніпропетровську область вперше представляла в тому числі й жіноча команда

— У чому конкретно полягає участь Федерацї під час підготовки команди?

— Йдеться, перш за все, про методичну і тренерську допомогу. Ми разом з капітаном команди тестуємо відібраних кандидатів на професійну придатність та психологічну сумісність, розписуємо плани підготовки на квартал: стрільби, рукопашка, водіння, розмінування… Наступний дуже важливий етап – це обмундирування і матеріальне забезпечення. Адже, якщо у команди немає постійної машини, тренуватися долати смугу перешкод неможливо і неефективно. Далі ми створюємо графік участі інструкторів ФТДО в тренувальному процесі команди. Це також невід’ємна складова, оскільки всі наші інструктори мають свої справи: дехто – начальник служби безпеки на заводі, хтось – директор київської групи охоронних структур, інший – волонтер-парамедик, який постійно між зоною ООС і мирним життям… Й така завантаженість у кожного. Але ми намагаємося пов’язати бажане з можливим і, виходячи з зайнятості інструкторів, плануємо заняття. А далі вже в тренувальний процес не втручаюсь, оскільки всі інструктори ФТДО самі колись виступали в команді. Тож хто, як не вони, краще знає цю кухню!

 

— Ті, хто неодноразово відвідували турніри, знають вашу Федерацію як автора слайд-шоу, яке традиційно завершує чемпіонат. Звідки взявся цей проект?

— За цю ідею я вдячний своєму братові – фотографу Юрію Бухановському, який зараз, на жаль, працює за кордоном. Ще за часів моєї роботи в Департаменті безпеки УКРСИББАНКУ, він виїжджав зі мною на банківські семінари та знімав їх. А внутрішні протоколи, як ви розумієте, не передбачали того, щоб хтось бачив ці знімки в публічній площині. Так само було й зі змаганнями. Приїжджали силовики з різних країн, організацій. Відтак запрошувати сторонню людину, не розуміючи куди підуть фотографії, нам було нецікаво і некомфортно. Тому я залучив того фахівця, якому довіряв і як професіоналу, і як особистості.

Ідея слайд-шоу народилася раніше, ніж ми вперше змогли її реалізувати, – в 2015-му у Львові. Слайд-шоу дуже сподобалося гостям, учасникам та оргкомітету. Так і стало традиційним. Сьогодні ми, приїжджаючи на змагання, вже відчуваємо потребу залишити такий мистецький слід.

 

Крім участі в змаганнях Федерація декларує більше п’яти напрямків діяльності. Чим зараз живе організація?

— Перший і, мабуть, найбільш актуальний сьогодні для нас напрям – це розробка професійного стандарту охоронця і внесення поправок до закону «Про охоронну діяльність». Тема однозначно назріла. Тому що незаконний сегмент, про який говорили наші колеги місяць тому на конференції «Чорний ринок особистої охорони – шлях в нікуди. Перезавантаження», доволі небезпечний. Хочеться вірити, що Україна буде виходити з кризи саме в цивілізованому, правовому полі. А якщо так, то повинні бути стандарти професії, відповідна реєстрація та ліцензії. Бодігардам повинні видавати документи, що підтверджують їхній професійний статус, якщо він, звісно, охоронець, а не «багатопрофільний фахівець»: то бармен, то рятувальник на човновій станції, то тілоохоронець…

 

— Не секрет, що питання законності професії охоронця ваші колеги сьогодні нерозривно пов’язують з іншим аспектом – легалізацією носіння і застосування вогнепальної короткоствольної зброї. Яка ваша думка щодо цього?

— Свою позицію я детально пояснив у інтерв’ю журналісту телеканалу НТН, яке у давав восени на Х чемпіонаті світу з багатоборства тілоохоронців. На питання «Чи буде легалізація зброї корисна для українського суспільства?» я відповів заперечно: ні, не буде. І зробив поправку, що багато моїх колег обуряться, мовляв, на чий млин він воду ллє. Адже всі охоронці та охоронні структури дбають про те, аби зброя була. Я особисто хочу, щоб у мене була короткоствольна зброя. Я щиро прагну, щоб у моїх колег на охоронних підприємствах вона була. Але я не уявляю собі (більшою мірою через той рівень корупції, який є в країні), як цей закон спрацює впродовж перших двох-трьох років після його прийняття. У мене є побоювання, адже правова культура і культура взаємодії зі зброєю в нашій країні на досить низькому рівні.

Можливо, я помиляюсь. І ветерани, які прийшли з війни, які розуміють силу зброї та її небезпеку, зможуть навчити цивільне населення. Адже, зрештою, громадяни повинні мати зброю і вміти себе захистити. Але знову ж таки, я завжди говорю про основу: в який ґрунт це зерно посіяне. Правова культура населення і рівень корупції такий, що легалізація зброї зараз може бути передчасною.

 

— Тобто, на вашу думку, серед основних причин, які унеможливлюють використання зброї громадянами з метою самозахисту, є тотальна корупція в країні? Чи є у ФТДО напрацювання в боротьбі з цією недугою?

— З 2017 роки ми активно працюємо над питанням протидії криміналу в регіоні. Ми розробили цілий комплекс заходів і напрямків. І дійшли висновку, що підґрунтям для українського криміналу є, в тому числі, корупція. Звичайно, якби цього благодатного ґрунту було б менше, то і криміналу поменшало б. Я усвідомлюю, що ні у мене, ні у колег немає досвіду антикорупційної діяльності. Останній рік задля навчання ми відвідуємо тематичні заходи. Адже сьогодні нам потрібен інструмент для боротьби з корупціонерами, щоб перемогти кримінал і забезпечити гідне майбутнє нашим нащадкам.

 

Повернемося до діяльності ФТДО. Організація має високий статус експерта в питаннях розвитку та оцінки якості послуг серед охоронних структур і клієнтів. Як вдалося заробити цей авторитет і в чому полягає безпосередня функція вашої громадської організації на ринку охоронних послуг?

— Коли клієнт звертається не до охоронної фірми, а до Федерації, то ми виступаємо третьою, незалежною стороною, яка гарантує дотримання вимог комерційної таємниці. Наша задача – дібрати структуру, яка підійде безпосередньо клієнту, і розтлумачити охоронному підрозділу специфіку саме цього замовника. Звернення до нас, Федерації, особливо ефективне в разі, якщо проблеми безпеки не терплять зволікання. Таким чином не втрачається дорогоцінний час клієнта і виконавця на пошук взаєморозуміння та заглиблення в суть справи.

На жаль, в охоронній сфері дуже часто буває, що сторони працюють місяць, півроку, рік, але порозумітись так і не вдається. Грубо кажучи, сторони витрачають час на взаємні претензії, докори, і відтак не реалізують свої задумки.

Інший важливий аспект – залучення незалежної сторони: експертна оцінка знань і навичок, організація навчання. Це особливо актуально тоді, коли доводиться стикатися з охороною великих об’єктів, наприклад, банку, комбінату. Федерація в цьому випадку – це медіатор, який дозволяє визначити, чи однаково клієнт і виконавець бачать проблему і розуміють її, чи однакові цілі мають, чи правильні завдання ставить клієнт. Щоправда, не всі, бажають слухати подібні поради. Але наше кредо, яке ми щоразу прагнемо донести бізнесу: без взаємного навчання неможливе якісне надання послуг. Наприклад, доводилось бачити охоронний персонал, який працює ще в традиціях 80-90-х років. Тобто вони нічого не чули про штучний інтелект в сучасних системах безпеки, про ВСР (безперервність бізнесу – прим. ред.). І в цьому випадку потрібно не погіршити ситуацію, а вирішити її найбільш вигідним для клієнта та охоронної фірми шляхом. Адже час – дуже дорогий ресурс, цінніший за гроші.

 

— З назви Федерації випливає, що ви займаєтеся особистою фізичною охоронною. Але більшу частину інтерв’ю ви говорите саме про комплексну охорону та безпеку. Чому? І чи не суперечить це суті діяльності самої організації?

— Дійсно, у 2007 році наша організація починала з офіційного представництва спорту багатоборців-тілоохоронців. Проте в 2017 році низка несприятливих подій в державі, зокрема пік рейдерства, спонукала нас додати до статуту організації напрямок протидії криміналу. Адже захистити особу неможливо без урахування усього спектру загроз навколо неї. З іншого боку, неможливо протидіяти криміналу тільки за допомогою послуг охоронців. Лише комплекс заходів із постійним консультуванням клієнта і розкриття йому всього спектра загроз буде результативним. Наприклад, у клієнта є виробництво, на якому можуть бути проблеми; загрози виникають із залученням членів сім’ї, наближених бізнес-партнерів клієнта, через майнові питання. На жаль, в нашій сфері більшість загроз залишаються актуальними, а щоденно з’являються усе нові виклики. Тому ми постійно розширюємо спектр своєї діяльності, тестуємо нові інструменти та практикуємо їх на підприємствах-партнерах.

 

— Чи можна сказати, що метою протидії криміналу є не лише захист клієнта, а й захист самого тілоохоронця та його найближчого оточення?

– Беззаперечно. Навчання, яке є частиною напрямку протидії криміналу, якраз і дає нашим тілоохоронцям усвідомлення потреби постійного моніторингу стану захищеності себе та своєї родини.

Я вдячний нашим колегам Олександру Череднику та Віктору Ткаченку за книгу «Особиста охорона фізичних осіб», в якій вичерпно та лаконічно викладені всі аспекти роботи з об’єктом охорони: починаючи від його будинку і систем водопостачання, через які може прийти нездорова вода, і закінчуючи питаннями власної безпеки охоронця. Адже загрози VIP-а та особисті загрози бодігарда, які можуть виникати у зв’язку зі специфікою роботи, – це два абсолютно різні види загроз. На відміну від свого клієнта, охоронець живе в звичайному будинку, поміж звичайних людей, його діти, дружина ходять у звичайні школи, садочки, лікарні, магазини. А тому будь-який бодігард, приходячи додому, піклується ще й про охорону власної домівки, безпеку членів сім’ї.

 

— Ваша думка: що треба запровадити в Україні задля зміцнення загальнодержавної антитерористичної системи?

— Наша країна багата на фахівців, котрі служили на початку розбудови української державності й, відповідно, знають багато корисних речей, які можна застосувати і нині. Тож якби держава упорядкувала цей сегмент, Україна рухалася б в напрямку, приміром, Швейцарії, США, де існує формалізований взаємозв’язок між шерифом, приватними охоронними структурами, державними спецслужбами і т. д.

Грубо кажучи: якщо певна інформація потрапляє в руки приватних детективів, то вони керуються спеціальними протоколами, методиками подальших дій. А відтак передають інформацію далі для того, щоб держава вжила заходи з мінімізації ризиків. Адже в процесі роботи приватна структура часто спостерігає зародження злочинної групи, або створення якоїсь злочинної схеми. А злочинний світ дуже швидко обмінюється схемами і наздогнати їх важко.

Якби згаданий мною зв’язок «приватна структура — держорган» був врегульований на законодавчому рівні, якби існували двосторонні правила етики відносин, певен, це дуже скоро принесло б користь як для держави, правоохоронних органів, так і для приватних охоронних структур. Але для цього, повторюся, ми повинні подолати корупцію. Це важливо.

— І завершальне питання: як Федерація реалізує напрямок соціальної реабілітація військових і колишніх працівників правоохоронних структур?

— Сьогодні це працевлаштування колишніх військовослужбовців і працівників правоохоронних структур. Звісно, хотілося б мати в нашій державі певні програми, котрі спрощували б соціалізацію даної категорії громадян. Адже це дуже важливо не лише на рівні працедавців, а й у масштабах держави: правильно скерувати  знання людини, яка прийшла з війни і мислить категоріями війни. Це можуть бути різноманітні об’єднання – від державних воєнізованих формувань до фермерських господарств, комерційний структур тощо. За великим рахунок, не важливо, який саме формат це буде. Адже ці люди мають підвищене почуття справедливості та колективізму, а тому високий ККД у спільній справі. Я можу навести приклад. Щоправда, про інший такий досів я ще не чув. Veterano Group. Люди в цьому бізнесі об’єднані не тільки прагненням заробити грошей. У них корінь інший – вони обпалені війною. І тому, на мою думку, у них менше шансів одного разу дійти до якогось внутрішнього конфлікту, ніж у звичайних комерсантів, згуртованих виключно бажанням заробити грошей, не більше.

І ми маємо партнерів, які проявляють інтерес до цієї теми. Зокрема, це пан Олександр Хоружий. Більше двох років тому, коли ми порушили цю тему,я помітив, що його це теж хвилює як людину і професіонала, котрий піклується про те, в якому місті, в якій країні будуть жити його діти. Ми відзначили обопільний альтруїстичний інтерес. Тож, як говорять у народі, добрий початок – половина справи.